а маски все более плотно вжимаются в лица,
нас гопники меньше пугают, чем наша милиция,
и магазины пестрят, кусаясь огромным ценами,
но мы не сдаемся... мы остаемся men'ами...
нам власть угрожает законом, а также налогами.
за многие годы мы научились многому,
дорога одна, но каждый идет по разному,
братья ведь люди все, но не все по разуму...
сидим вечерами в контакте в преддверии петтинга,
красивую ложь называем с улыбкой маркетингом,
и делаем бизнес, умело торгуя попами,
жуем "orbit white" и верим кому ни попадя...
мой город наполнен здоровья зелеными видами,
но медицина делает нас инвалидами,
работа, учеба, заботы, синдромы усталости,
боже, дай сил и желанья дожить до старости!
а я как и все... иду своею дорогою,
а мне, как и всем, надо от жизни... многого,
а мне, как и всем... так больно, что уже пофиг,
я - маленький винтик в машине великой эпохи...
© Паша Броский
***
а порожнеча все більш проглядає крізь лиця,
нас бидло лякає менше, ніж наша поліція,
і магазини зіяють, лякають собачими цінами,
і бл*ді-політики обрані бидлом й кретинами...
нас влада чавить законом, а також податками,
ми душу і совість згубили в погоні за статками,
дорога одна, але кожен крокує по різному,
браття - то люди усі, та не кожен з мізками...
сидим вечорами в контакті, чекаєм покращення,
нам брешуть банкіри, біг-борди і телебачення,
в нас бізнес і сатанізм - це слова синоніми,
час прийде і здохнем усі тут неначе коні ми...
а місто моє зелене, чарує квітами,
але медицина нас врешті зробить каліками,
робота, навчання, побут, що з нас зосталося?
боже, дай сили й бажання дожити до старості!
а я, як і всі... крокую своєю стежиною,
а я, як і всі... хочу просто зостатись людиною
я зайвий в системі, як в череві паличка Коха,
я - дрібна перлина в безмежному морі епохи...
© Паша Броський