Безліч зірок...
Хмароньки,нібито душі,
Тих, хто помер безчасівно залишивши землю,
Ледве помітні на темному мареві неба...
Що мені треба?-
А дещо сховати від себе!
Все залишити як є,
І про те не бажати,
Щоб подолати душі твоїй залізні грати!
Грати заплющені вітра лютневим поривом,
Їх боронять ті примари, що дотепер живи!
Ти їх плекаєшь як рідних...
А що мені?-
ГРАТИ!!!
Грати заплющені кажуть, що краще мовчати!
1997г.