Так сумно на душі мені,
Коли настане вечір..
Здавалось, це дощі мені
Так підло капають на плечі..
Так боляче мені тоді,
Коли про мене навіть не згадають,
Коли у сяйві будні дні
Про мене навіть не спитають..!!
Де та Русалка..?? Де..??
Один лиш Бог це знає..!!
Її волосся золоте..
Він так його оберігає..!!
Коли воно у сяйві літа
Виблискує на сонці,
Коли його торкаються діти..
Чужі стоять і заздрять у сторонці..!!
А цей приємний запах..??
Його ніколи не забути..!!
Воно цвіте у травах
І квітами закуте..!!
Ніхто..ніхто не помічає
Їі туги на серці..
Вона лиш знов чекає,
Коли відкриються ті дверці..!!
Ті дверці. що ведуть до її серця..!!
Вони зачинені..!! Чому..??
Тому, що стук її пораненого серця
Не витримає більше тьму..!!
Ту тьму, яка засіла у душі її..
Воно впускати більш не хоче..!!
Тому, що тьма тримає біль у ній,
А серце..воно ще жити хоче..!!