Жінська співанка за серенчу
(співанка на русинському діалекті української мови)
Залетіла в хлів синиця,
В мене ґазда ги косиця.
Я го люблю тай сокочу,
Вбы дагде уд ня не скочив
Ниґда шуга.
Кажут люди: «Хлопе милый,
Не буде з пса солонины!»
Ош гуляв ись – дале будеш,
Ты за жоны не забудеш
Шуга амінь.
Де бы мы з тобов не были,
Всі тя жоны там любили:
Очи на тя упуляли,
Сорочкы на собі рвали
З рукавами.
Я тя люблю, ги пес кістку,
Ги огинь – з березы тріску,
Не уддам тя я никому,
Мусит быти всьо по мому,
Ги я кажу.
Серенча – ото ги потя,
Я го ймила – ввін не хотів.
Я го ймила – вже не пущу,
Най пасулю в сіньох лущит,
Діти бавит.
А я людьом не повірю –
П;рву пысок на паздіря,
Ко вповість, ош мы не пара,
Най пуд ним земля ся зарве,
Айбо нараз!
Залетіла в хлів синиця,
В мене ґазда ги косиця.
А я в нього ги вта ружа,
Мы паруємеся дуже –
Серенча йсе!
А я в нього ги вта ружа
Мы паруємеся дуже –
Та заткайся!
24.06.12
Словничок:
Ниґда шуга, шуга амінь – ніколи;
Сокочу – стережу, бережу;
П;тя – пташка;
Серенча – щастя;
Паздіря – шматочки, смужечки;
Пысок – лице;
Упуляли – витріщали.