Восеньскi успамiн
Надежда Верас
http://www.stihi.ru/2011/03/12/6725
Як моцнага кахання шчырыя плады,
Чырвоную калiну ў руках трымаю.
I мне здаецца: за плячыма ты,
Я подых твой сярод усiх пазнаю.
Стаю…. I душаць слёзы ўспамiну
Аб тым, што некалi пяшчотнага было.
Мой самы лепшы дзень у вiры часу згiнуў,
А я яго чакаю – ды дармо.
Я ведаю: у адну раку не стаць мне двойчы,
Усе працякло i не пакiнула слядоў.
Як самы лепшы сон,яно мо вернецца аднойчы,
Але якiх для гэтага прасiць Багоў?
Я дням тым не пакiнула кахання –
Усё забрала i пайшла адна...
А думкі, мары толькі пра спатканне –
Ды позна, позна. Восень надышла.
Халодным днём кастрычнiцкiм, дзе вецер,
Гуляе ў шэрых кронах дрэў,
Яна пакiнула чырвоную калiну,каб адмецiць,
Што i цябе нiхто ў холад не сагрэў....
Осінній спомин.
Переклад на українську мову
Наче кохання вистиглі плоди,
Червоні грона ягоди-калини
Тримаю у руках. І наче ти
Знов поруч – мій коханий, мій єдиний!
Стою… Мовчу… І спомин серце крає.
Найкращий день у вирі часу згинув,
І ніжності, кохання вже немає…
А я чекаю, марно думкой лину.
Я знаю… знаю, в одну ріку двічі
Не увійти. Не повернути втрати…
Але той сон, чарівний і гарячий,
Мо, вернеться? Яких Богів прохати?
Я в днях тих не покинула кохання,
Взяла з собою і пішла одна…
А в голові – все марні сподівання.
Вже пізно. Осінь вже біля вікна.
Холодним днем, коли вітри шалені,
Вирують в сірих кронах яворів,
Калина червоніє, як знамення:
Тебе ніхто у холод не зігрів.