Видіння Ієроніма Босха
ДІЯ СЬОМА
Із монологу одного дурника
За щоб я тільки би не брався,
То до пуття не доводив,
Я ще ні кому не вгодив
В тій справі у яку я пхався!
Мої дотепи й викрутаси,
Не всім напевно до смаку,
Але в своєму ковпаку –
Здаюсь струнким, ніж ці грубаси.
Я буду легінь, навіть в дранті,
Вельможний пане без перснів,
Якби я взявся, та схотів,
Явив би безліч вам талантів!
Але на ті вже витребеньки,
Нема ні часу, ні снаги,
Я тут вмираю від нудьги,
Та мимрю в ніс якісь пісеньки.
Коли ж побачу я свій острів,
Де, що бажаю – досхочу,
Тоді панам цим натовчу,
У їх сідниці шпильок гострих!
І дам таких їм тумаків,
За всі образи та знущання,
Щоби усім моє прощання,
Вздрівалось до кінця віків!