***

Кристина Хаджи
Навесні,розквітла вишня,
Сонце гріє, ще тепліше,
Поросли уже у полі
Всі зелені трави пишні.
               
Вітер теплий,спів пташиний,
Тихо так доносить,
Квітів запахи солодких
Він по світі носить.

І колишучи волосся тепле,
Сонцем розігріте,
Мов колише мою душу,         
Ніжно так і легко.

Підведу догори очі,
А там небо синє!
Боже! В ньому щоб не потонути
Дай ти мені сили!
 
Тихо по землі ступаю,
Босими ногами,
І пропахли мої ноги, 
Дикими квітками.
 
Навесні, там при дорозі, високії липи,
Посхиляли своє листя, росою покрите,
Посхиляли своє гілля, дощами омите,
Нахилились при дорозі, як до матері діти.

Навесні, я кожним поштовхом серцевим,
Знов відчуваю, що живу!
І все живе навколо мене,
Немов у сні, немов в раю!