Не зупинити часу бiг

            
 Не зупинити часу біг.
 І вже питає день прожитий:
 То, що залишиш по собі?
 То, що ж залишиш по собі,
 Коли дожнеш до краю жито.
    
    Дім збудував і діти є,
    Онуків ждати ще не пізно.
    Садок здійма віття своє,
    Вже сад здійма віття своє
    Та ще  хотілось скласти пісню.
          
 Таку щоб вміла веселить,
 Душевні зцілювала рани...
 Щоб в неї тугу перелить,
 Щоб тугу в пісню перелить,
 Коли на серці важко стане.

    Бо чи ж даремно в плині днів
    Доріг подолано немало.
    Та іскра правди, що нажив,
    Та правди іскра, що нажив,
    Щоб вже не згасла, не пропала
   
 Щоб  світлим спомином чи болем
 Озвалось в пісні пережите...
 Щоб білий світ покинуть з Богом,
 Щоб світ цей залишився з Богом.
 Коли дожнеш до краю жито.