Сонце промінь сховало за нічку,
Перша зірка зійшла над горою,
Верби дивляться в дзеркало річки,
Тай розмову ведуть між собою…
Та тополя струнка і вродлива,
В синім небі висока голівка,
Мабуть доля у неї щаслива,
Бо закохана в місяця дівка.
Він ховається в листі діброви,
Тільки зірка зійде над пригірком,
Жовтий файно зведе руді брови,
Тай захоплено вийде в мандрівку.