Мене бентежить почуття
Чи то жалю, чи то тривоги
За тебе, біль мого життя,
Що наші розійшлись дороги.
Так й не навчилась до пуття
Тому, чому навчала мати –
На протязі всього життя
З покірністю всю біль сприймати.
О, мамо! Рідненька моя!
Ціную я твою пораду,
Але за все своэ життя
Не можу я сприймати зраду.
Душа від зради так болить,
Нема бажання навіть жити.
Боюсь. Настане така мить –
Не зможу біль ту погасити.
О. мамо! Рідненька моя!
Прислухатись до тебе мушу.
Порада давня та твоя
Спасе мене і мою душу.