Я мабуть не збагну ніколи:
Від чого так мовчать твої вуста?
І дивлячись у вічі загадкові
Я подумки ковтатиму слова.
Мені здається,що мені здавалось,
Що поруч ти не був,але ти є...
І хочеться на краще сподіватись,
Щоб не згасити полум'я своє.
Я сподіваюсь по при всі сумління,
Що візьмеш у полон свого життя,
Ти пам'ятаєш ? - ти моя натхненна сила,
Ти маєш поруч бути до кінця .