Поетичний переклад з російської С. Груздєвої:http://www.stihi.ru/2012/07/19/5052
Знов нема мені спокою?
Квітне синім батіг
і птахи неполохані –
полем, що горілиць
сяє аж до зіниць...
Маревіє крізь полум'я,
щедро вщент налива
в серце сосон закоханих
мед... Надати дива –
неспроможне, бо осінь я...
Синьо і несколочено –
гіркуватий привіт...
До стерні приторочена
і до жовтих ланів –
наче хустка з торочками...
Оригинал:
Что не даёт мне покоя?
Синим цикоревым полем,
Полем непуганых птиц,
Под щебетанье синиц,
Словно иду к водопою…
Марево лета сквозное,
Щедро нагретое зноем,
С пряным настоем сосны,
Не обещает весны –
Только пожухлую осень…
Незамутнённая просинь –
Горький прощальный привет.
Взгляд мой на жёлтое скошен:
Плат, что на крону наброшен –
Предупреждающий цвет…