Тогда и там, как будто сон в тисках рассвета
И тишина, что дремлет в серебре дождя.
В стекло оконное стучатся капли света,
Скользя по листьям необъятного плюща.
Тогда и там, на грани между днём и ночью,
Охватит душу нежный сонм фантазий,
Вновь станет мистикой, что виделось воочью
Как лунный танец или ночь соблазнов.
Я вновь почувствую, как я в тебе теряюсь.
Так тает утром хрупкий свет от фонаря.
Ты ощутишь, что я в тебя вселяюсь
От этих мыслей, где мы вместе - ты и я.
27.07.12 г.
Автор Раиса Андрющенко
http://www.stihi.ru/2012/07/24/9122
Тоді і там...неначе сон… в обіймах ранку,
Дрімає тиша... в срібних пелюстках дощу,
Прозорі краплі дріботять по склу фіранки, -
Збігають в грона по розлогому плющу ...
Тоді і там... десь…на межі…між днем і ніччю,
Душа пройметься ніжним паводком думок,
І все що істинне, реальне... знов містичне,
Як ніч спокуси, чи то місячний танок...
І знов відчую те, що я в тобі втрачаюсь,
Як крихке світло на світанку ліхтаря,
І ти відчуєш теж, що ти себе втрачаєш,
Від плину тих думок, де разом ти і я …