Я відчуваю навесні
Як лізуть думки тi шаленi,
Згортають, зламують мене
І вдень, і вранці, і вночі.
Виймають серце ті пісні
Що скаржаться на повсякдення,
Що пише хлопець олівцем
Лише для неї на листі...
І я лягаю спати сам,
Мені потрібен відпочинок.
Та на світанок десь лише
Я мабуть дочекаюсь сна.
І знов вклонюсь її очам,
Не засоромлюсь свого вчинка.
І захоплюсь ще більше нею,
Тому що іншая вона...
Вона - не ти, вона - не ти
І я люблю її за те, що
Вона не ти...
Переінакшу свій досуг,
Не буду жити під копірку.
На згадку цього часу вщерть
Зіпсую віршами листи.
Душа познає сотні рук,
Прямолінійність прийде з віком.
І зможу я тобі нарешті
Сказати, що вона – не ти...
Вона - не ти, вона - не ти
І я люблю її за те, що
Вона не ти...
І непомітно, як бува,
Твоє намисто вийшло з моди.
Знов проти течії життя
Кудись прямує пособі.
Не знав як втілити в слова
Твоєю здивування вродой
Та розуміння, що ти краща,
Але кохаю я її...
Вона - не ти, вона - не ти
І я люблю її за те, що
Вона не ти.