Пом’якшить вміє він душевний біль,
Даруючи людині сон глибокий…
Розповісти я хочу тут про хміль,
Тільки не той – підступний і жорстокий…
Ні, це рослина… різновид ліани,
Що має шану у сільських людей
За те, що обплітає він паркани
І двір ховає від чужих очей…
Ще пригадалось, як з його відвару –
Із шишечок засушених плодів –
Робила моя матінка опару
І хліб пекла, що довго не черствів…
А ми, дівчатка, із стеблини хмелю
Вінки собі робили лиш за мить
Та ще ліану вішали під стелю –
Хай запашна і гарна повисить!
Я чула, що із хмелю варять пиво –
Та це для мене тема не цікава…
Одне лиш зауважу незлостиво –
Кінчається лихим така забава!..
Користуватись хмелем довелося –
Його я поміч на собі відчула:
Настоєм хмелю мию я волосся,
Тому і про шампунь давно забула…
Земна Природа – щедра і багата:
Краса й цілющість в кожній є рослині…
Прости нас, якщо можеш, Земле-Мати, -
Перед Тобою люди дуже винні!..
28.08.12