Вже стоколосо визріли жита,
а млин віків змолов з них добре мливо,
і тільки тінь спокутного хреста
лякає зрідка птаство галасливе.
Дідівський дух у буднях скам’янів,
і вже не бачить, як на видноколі
малий месія спить в колисці днів
під колискову змореної долі.
Старий Перун оновленим богам
крізь попіл часу дивиться у вічі,
і чути, як дніпровським берегам
глухоніма Кассандра щось мугиче…