Яке ж бо в мене літо цього року!
Як подарунок - Боже, поможи!
Рядки складаю,боязко - потроху,
Дарую друзям. Квіти та вірші.
Замислилась... Не диво це якесь?
Заримувати порухи душевні,
Такі крихкі, як ті зірки з небес,
Такі бо вірші, ще слабкі, непевні...
Душа шепоче чи почула десь?
Відчула.Десь в глибин вони вирують,
Вони - гармоній Всесвіту луна,
Що - кожному, але не кожен чує...
Я дослухаюсь з радістю. Мана?
Ні.То реальність, так - першооснова
Життя мого у вирії життів,
Що віршами відгукується знову,
Все знову й знову в кращім із світів!