У неоновім дивнім світанку –
Небо очі – мов зорі відкрило !
Посміхнулось казковому ранку –
Подих в захваті перехопило !
Все навколо –нестримно красиве !
Бере серце та очі в полон !
Яке щастя на вигляд вродливе !
Доторкнутися можна– не сон !
Ось на гілці зворушлива пташка ,
Ранок співом чарівним вітає ,
А в молочній травичці комашка ,-
Всюди гомін природи лунає …
Вітер пестить вологі листочки ,
Що мов сріблом горять у вільхи ,
Мов хитає незримі місточки ,
Що реально несуть у казки …