Услід згасаючому літу
за серця щирого дари
тобі віддячую півсвітом,
півсвітом щастя без жури.
Хоч небо осінню сповите,
дощі збирають першу дань, -
воно було, те дивне літо,
бриніло струнами стрічань.
Німотним леготом любові
печаль ховало в лунах днів,
тремтіли тіні вечорові
в зіницях невимовних слів.
У спомин лине дивне літо,
невідворотність осінь зве…
Тобі віддячую півсвітом
за щастя тихе й грозове.