http://www.stihi.ru/2010/08/26/2555
Полынно-горькое: одна!..
Уже – плоды на бересклете.
Вся в чёрных гроздьях бузина -
Что у плетня качает ветер.
Багрово-жаркий виноград
Теперь остынет под дождями…
В душе давно настроен лад
На встречу с милыми друзьями.
Но почему на склоне лет,
Когда сиротство одолело,
Не долетает ваш привет
В мои столичные пределы?
Ужели в том моя вина,
Что я не вижу лица ваши,
Что во дворе лишь тишина
Да ворохнётся лист опавший?!
Я ль не желала вам добра?!
Чем я, друзья, вас прогневила?
Опять осенняя пора
Лишь крик оставит журавлиный…
Оригинал
Я п'ю полин самотини...
Вже бачу у плодах бруслину...
І чорний кетяг бузини
Гойдає вітер біля тину...
В брунатних бростях виноград
Бринить у дивній баркаролі...
І дослухаюсь я порад -
Кому зайняти друзів ролі?...
Чому тепер, на схилі літ,
Коли самотність серце крає,
Не долітає ваш привіт
У стольний град - до мого краю?
Які провини і гріхи,
Мій Боже, не спокутувала ,
Що у обійсті дні лихі,
Шурчить лиш журно лист опалий ?
І не жаліла вам книша -
Нічим же не гнівила, друзі? -
Лиш крик журавки полиша
Ця осінь на вечірнім прузі...
Иллюстрация из Интернета