бувають хвилини,
коли все вив'язане і несказане
пилом радіаційним,
засмагою червоноконьячною,
напливає на спраглу долоню
і так в'їдається,
що рука покарбована
миттю зраджує в натовпі,
видає цю абсурдну прив'язаність,
смішну неналежність
нікому й нічому,
крім течії крові,
крім снів,
що висушують, поколюють
теплі зворушені м'язи,
і тих,
хто здатен
дати відчути й сказати,
виліпити губами сохлими
обриси слів,
що зрушують нас із місця,
такі непридатні
для відведених нам резервацій,
ґетто і камер
підвищеного комфорту,
де всі язики - за зубами,
і тільки оральний секс -
єдина розминка щелеп,
дозволена й легітимна.
можливо, тому
в цій країні оральний секс -
єдине, де першість
виборюється, не продавшись,
а новації навіть вітаються,
і руки у нас - покарбовані
задавленими словами,
неврозів назвами,
татуюваннями ДНК
спокійної, тихої,
цілком анемічної
нації.