* * *
Такое было вновь молчанье -
Как над любовью страшный суд:
Была пора надежд неранних,
Мечты разбившийся сосуд.
Мир утопал в известьях новых,
И там, в торшерной полутьме
Я был перед тобой виновым,
Я вновь смертельно был виновным,
Что существую на земле.
* * *
І знов було таке мовчання -
Мов над коханням суд страшний:
Пора сподіванок нерання,
Хвилина висміяних мрій.
З ефіру линули новини,
І у торшерній півімлі
Я був перед тобою винен,
Я знову був смертельно винен
Тим, що існую на землі.
1970