схаменулись удосвіта... вітру тремтячим виттям
просторікує ранок и нікуди себе подіти
колихає дерева огидне якесь каяття
и дерева слухняно у сумі заламують віти
вереснева негода недбало звела нанівець
всі надіі на осінь в кінці ненадійного літа
про терпіння в собі просторікує кризознавець
і ні зА що ні прО що усім пропонується скніти
день що кормить весь рік не співає веселих пісень
він сповзає з-під ковдри напрочуд зажурено тихо
бо чекає усіх додаткова робота на день
невідомо якого сьогодні боятися лиха
запорука буття-небуття - не хвались а молись
ранок схожий на вечір а вечір не схожий на ранок
і дірява та пам'ять що згадує світле колись
і сумнівний той шлях крізь дірявий вечірний серпанок