Хижаки

Антонина Спиридончева
У мене роман напишеться,
Вже знаю сюжетні кроки…
Вона буде – світською львицею,
А він – одиноким вовком.
У неї – зіркові миті,
У нього – кохання згубне,
Вона випускає кігті,
А він – пожовтілі зуби.
У неї лискуча шкірка,
У нього за вухом рана
Роз’ятрена, якось гірко
Він мріє про неї, звабну.
А в ній – ненаситний голод,
І запал кохання вистиг.
І він, обірванець голий,
Виходить з лісів тінистих,
Для чогось відбивсь від зграї,
Полишив узлісся всує…
Я лиш одного не знаю,
З них двох хто кого вполює?

 

(іграшковий віршик :))