бачиш змикається коло круглиться у нуль
в'яжеться ниткою ми на пташині запястки
лінії наших хребтів запрямились в одну
вилиці перебілились терпким алебастром
коло за шпилем і чаша за всяким хрестом
чуєш арійна маріє макабро-мадонно
я протікаю у тебе вином-молоком
і проростаю в мяке розкривавлене лоно
вигини наших імен на розвалинах снів
галюцинації в атласах чорних інсомній
все що лишилось тобі по незнаній мені
все що лишилось мені по тобі незнайомій
колом по коліях клейко-крихких коливань
гостро тавруючи знак на розпеченім лобі
ти на пуантах атласно-сповитих мовчань
переплітаєшся в порох легка до ознобу
стіни сплітають і тиснуть, лице у лице,
квіти камінних пророцтв проростають у плечі
бачиш змикається рік і круглиться в кільце
пружний холодний ланцюг непромовлених зречень