Згортається час.Загортає нас у шалик свій темносиній. І де оте "нині"? Де?
Іде годинник, бо пружину його завели. Іде перехожий у свій генделик.
Котить стара зіржавілий велик з клумаком картоплі поверх сідла.
Мала планета стала. Мала. Аби вмістити дива.
Але їх не бачуть. Палять бадилля. Готують вечерю. Дивляться телевізор.
Сваряться. Виконують шлюбний обов'язок, бо так треба.
Дивляться на годинник і засинають...
А ми не спимо. Можемо собі те дозволити, бо зрозуміли,
що вічність ось вона тут, поза часом.
За тоненькою плівкою.
Нас немає.
І водночас ми є.
Розгортається час і нас повертає...
P.S.
Головне не забути: "життя - це не сон"!