Була весна,и мабуть лито невже нарысувалось,
Бо даже сонычко смиялось
И, так воно зашкирылось,
Що мабуть и вына напылось...
И рыготало,и стонало,
И очи тучкой закрывало,
А витром та дождем,
Шляхы,та стежкы розмывало.
На рэшти осинь золота,до нас
прышкандыбала...
Розрысувала лыстя, та траву.
Так гарно всё пороскыдала,
Що диточкы,ци коляры,
Соби в карманы насбыралы,
И мамкам,як квиты подарувалы...
Хотив бы я,шоб хоть одын букет,
мени достався,
Но тут повияв витер,як будьто взбунтовався
И.всю цю красоту,засыпав снигом,та умчався.
Мабуть вин за горою скрывся,чи за морем...
И заскучало тут серденько,
И по весни заныло,
И витра теплого,серденько попросыло-
вернуться завжды.
И знову росцвылы деревья,
квиты роспустылысь,
И диточкы по лужам весняным,
В сады,та в школы прыпустылысь.
Природа знову засмиялась,
Бо всим цикаво обищалась,
На рэшти преодилась,умылась,причесалась...