Шосте чуття

Я передчую тебе шостим чуттям, а може восьмим....хто знає, скільки має цих чуттів людина... З місяця впаде на долоню крапля зоряного пилу....який вітер його приніс? Зоря стукатиме до мене у вікно яскравим сяйвом всесвітньго колориту незайманого простору, аби вказати мені стежку, загублену в світах  небачених.  Стежка молочною змійкою Звиватиметься поміж велетенських галактик ведучи в царство твоєі душі відключаючи мені мозок, але відкриваючи те шосте и восьме чуття...яким я тебе передчуватиму....Мов чорна  голодна кішка, нічне небо проковтне вчорашній день з усіма турботами, та вчинить невдалу спробу вкласти мене до ліжка.... Де ти?-гукатиме сонне місто....Хто ти?- питатиме густа темрява....звідкіля ти?- не вгаватиме  планета.... І тільки я знатиму правильну відповідь на всі три питання.... В  моій уяві. Злодій.  З мого сну. .......так, саме так. Ти- злодій. Ти крадеш з неба зорі і сліпиш мені очі, аби я не бачила, що у тебе в торбі. Але я хитра, немов лисиця. Ти мене не обдуриш. Я присплю тебе колисковою та відкрию торбу, щоб випустити свою душу. А натомість  покладу туди світанковий оберіг, аби ти більше не брав у полон душі..... Він буде поєднувати наші світи....и коли настане знову ніч....я тебе передчую.... Шостим чи восьмим чуттям.... За... Сім хвилин до того...я к ти увійдеш.