Пропустити через себе цей потік
максимально:
цей холодний бадьористий ранок,
цей ставок, туман і листя клену,
що вкриває беріг і пісок.
Ще зелені верби, вишні, бузина.
Але скільки їм лишилось.
Сонце там сьогодні, де весна,
Хрест Південний і пінгвіни.
Ми ж лаштуємося спать,
споглядати зміну декорацій,
цей калейдоскоп осінніх барв,
коли в час отой, скажім Z,
зелен_руно опаде робіній,
чи то пак акацій. От і все:
перші заморозки, иній,
як волосся Вчителів,
як одіж
янголів, асурів, девів.
Де ви, дні довгезні, як життя?
Де ти, золота таємна мантро?
Тиша. Златодзвінна пустота.
P.S.
Відповідь, яку потрібно зрозуміти.