Не лунай, мелодіє сумна,
Що з дощем холодним прилетіла!
Відійду подалі від вікна,
Бо негоді в відчаї відкрила.
Може, стихне у наступну мить
Шум дощу, бентежний і тривожний.
Промінець ясний мене навчить
Тим речам, що має вміти кожна:
Зачиняти двері, вікна щільно,
У сльозах ховаючи відвертість…
Та вслухаючись у щем осінній,
Я негоді посміхаюсь вперто.