Гарний хлопець, нежонатий
Від нього в душі щемить,
Добрий батько, чуйна мати
Й я зуміла полюбить.
Він чорнявий, не кирпатий -
Засиділася в дівках.
Любить пісню, має славу -
Чи ж піде до рушника.
Відізветься щиро-любо,
Ще й плечима поведе.
Статний хлопець-козарлюга,
Лиш кохає не мене.
Та йому серце співає,
Хоч у нього й не болить.
Мій коханий тільки він є,
Мій коханий - хоч на мить.
Він - як блискавка разючий,
Він - стрімкий гірський ручай.
Мій коханий - в грудях млосно,
Мій коханий - тоскний жаль.
І допоки він гуляє
Хай душа не пропаде -
Зацілую до нестями,
Вже від мене не піде.
Буду я його голубить,
Чисту правду вам кажу.
Не заверне він до любки,
Добру матиме межу.
І нехай душа палає,
І нехай вона щемить.
Я від краю і до краю
Буду лиш його любить!