перевод с украинского:
http://www.stihi.ru/2012/10/11/8910
Лист исписанный стремится книзу:
Долго, очень долго не писала…
Что же, и у чувств бывает кризис:
Словно век жила – и век проспАла…
Буквами так быстро пролетели
Юность, молодость и даже зрелость…
Где-то там чернила занемели,
А потом от влаги слёз разлезлись...
Знаки препинанья вопрошали,
Всё ответ искали в многоточьях…
Буквы на полосках, как вздыхали…
И давно писались, между прочим…
Вверх и вниз… улыбка появилась,
Словно снег средь лета…пред бедою?
Дни с воспоминаниями слИлись…
Не была тогда ещё седою…
Он! Сравнить ли с кем? Да, нету краше!
А для сердца стал всего заветней.
Не смешил никто ее так раньше,
И не стала встреча их последней.
Скорым вышел финиш…как чернила.
Словно жизнь разыграна по нотам…
В горе, как волчица, долго выла…
Сдержанной была во время потуг…
Буквы заигрались в рукопашной.
Ножки топали… себе не веря,
Сердце сжалось горестно и страшно:
Тот красавец удалился к двери…
А потом и жизнь его слетела,
Непривычно шумно, мир сменился,
Никого, конечно, не винила…
Мир же, отзеркалившись, скривился…
В синем, буквы все – вполоборота,
Стали не читаемы, как студень…
И письмо падёт на дно комода…
Так она сама себя осудит…
Лист исписанный стремится книзу…
Оригинал:
Списаний папір упав донизу,
Довго, дуже довго не писала.
І у почуттів буває криза –
Ніби вік жила і вік - проспала.
Літерами стрімко пролетіли
Юність, роки молодості, зрілість.
Десь в листі чорнила заніміли,
Потім від вологості розмились.
Знаки розділові все питали,
Відповідь шукаючи в трьох крапках.
Літери на смугах позіхали,
Деколи писалося і наспіх.
Вгору-вниз, а усмішка з’явилась,
Наче серед літа сніг, як диво.
Гарні дні із спогадами злились,
Це, коли була іще не сива.
Він! Зрівняти з ким? Та, просто - красень!
Годі і шукати ті зрівняння.
Так її смішив - ніхто, ні разу.
Зустріч була перша й не остання.
Швидко все скінчилось, як чорнила.
Зміни не помітив лист у смугах.
В горі, як вовчиця, вона вила.
Стримала себе у час потугів.
Літери загралися у м’ячик,
Ніжки тупотіли на папері,
Серденьку не раз бувало лячно,
Поки гарний красень вийшов в двері.
Далі вже його життя злетіло,
Шумне і незвичне, світ змінився.
Ні, вона нікого не винила,
Світ чомусь у дзеркалі скривився.
Літери втомилися і синю
Маску надягнули, як немає.
Й це послання ляже в темну скриню –
Так вона сама себе карає.
Списаний папір упав донизу…
Фото из Инета