http://www.stihi.ru/2012/04/25/6625
* * *
Ні ворога не буде, а ні друга –
Лиш нескінченне світло зоряне.
Та монотонно закружляє хуга,
Над білим світом несучи мене.
І зійдуться в одну усі дороги,
І зіллються в єдину всі думки.
І я тоді з'явлюся перед Богом
На відстані Господньої руки.
Впаду перед Всевишнім на коліна,
Приймаючи смиренно Божий суд.
За всі гріхи, за хворе покоління
Тоді я покарання понесу.
За стронцій в жилах, нищення держави,
За бідних духом тут і навкруги
У серце біль гвіздком встромився ржавим –
Я за життя виплачую борги.
А в пору ту, коли над головою
Розпрямить білі крила сніговій,
Всесвітній гріх я викуплю любов'ю,
І світ воскресне завдяки лиш їй.
18.10.2009