* * *
Мій Харків – мій Париж
Без Ейфелевої вежі,
Ти в пам'яті париш,
Як літачок мій перший.
Ти – диво лісове,
Притулок під сосною –
Далеко так, але
Душа моя з тобою.
Обітований край,
З яким я розминулася,
Ти закричав: – Стривай!
А я не озирнулася.
І виклікає страх
Безодня ця між нами…
Адже до тебе шлях
Вкривається снігами.
А зацвітуть лише
Фіалки та іриси,
То з радістю в душі
Спакую я валізи.
В Анталії втекти
Все від тебе готові,
Мене ж покличеш ти
Невідворотно знову.
І тільки морок щез,
Я йду вже спозаранку
В цей свій Булонський ліс
На станцію Удянку.
Мій Харків – мій Париж
Де Лопань замість Сени…
Ти, як герой, стоїш,
Що не піде зі сцени.