Тиша, спокій, білий чай. Горілиць розкрита книга.
Спи, небого. Зазвичай я також в просонні.
Крига шерхне на Росі тепер
і солодшає калина.
Лини в мул сховались вже.
Їжаки в солому. Може і мені вже час
повернуть додому?
Тільки де той, де той дім?
Не покажуть. Скажуть може:
"час скінчився вже, ходім!".
Мабуть так і цікавіше...
Вип'ю чаю чи вина. Закушу димком знадвору.
У цю пору треба жить. Весело і просто.
Хоч на рунах ворожи, хоч на зернах проса.
Треба просто, просто жить.
Лікувать коросту днів, сповнених печалі.
Спати солодко, як кіт. Прокидатися.
Дивитись далі
безкінечний серіал "Надалі".
P.S.
далі буде, далі буде...