Надвечерние птицы
Птицы дивные на полотне,
Он их видел живыми.
Синих две, третья, словно в огне,
Кумачом между ними.
На втором – будто красок тех нет! –
Как мираж. А на третьем –
Золотые, ну, чем ни портрет
На музейной монете.
В озарении тайну постиг,
Туч замедлив кочевье,
Он плеснуть лишь успел этот миг
Неземным надвечерьем
На полотна. О счастье! На них
Вечность звёздно играет…
А невежда промямлит: «Таких
в жизни-то не бывает».
1967
Надвечірні птахи
Птахи дивнії на полотні,
Він їх бачив живими.
Ось два сині й, неначе в огні,
Кумачевий між ними.
А на другім — нема таких фарб! —
Як міраж. А на третім —
Золоті-золоті, наче карб
На музейній монеті.
Мить була — так осяяло їх
Межи хмар межигір’я,
Він хлюпнути захоплено встиг
Неземне надвечір’я
На полотна. О щастя! На них
Вічність зоряно грає...
А невіглас промимрить: «Таких
у житті не буває».
1967