Спи... Затомилась за день нетривкий, моя доню,
Стежками снів, моя люба, неквапно ступай...
Десь на під’їзді до нашого теплого дому
Мчить у санчатах червоних святий Миколай.
Небо сніжить і рожевим здається, кудлатим.
Ніч добирає думки в ніжне плетиво рими...
Я пам’ятаю, що треба для тебе забрати
У Миколая цукерки і збірки мультфільмів.
Ти готувала вбрання, вчила віршик до свята...
І попросила сплести тобі коси на нічку,
Пізно заснула – ти, певно, боялась проспати,
Як тобі гість покладе подарунок під щічку.
Спи... Тобі сняться казкові звірята веселі...
А за вікном уже їде крізь неба ріллю
Твій Миколай. Він постукає в нашу оселю...
Спи... Я йому відчиню – все одно я не сплю.
2010 р.