Злизало жорстким язиком телятко першого ранкового морозу останнє
в цьому році бабине літо. Ще десь на деньці там надія, що в листопаді
блисне тиждень сонця. Земля запахне, як весною, по-змовницькі зашарудить комиш
і буде тепло-тепло-тепло. На пару днів того достатньо...
А потім будуть довгі ночі, засновигають хмари олив'яні. Поллється в сніфер звичний бренді,
але ми п'яні будем не від нього, а від кохання...
Воно важливіше від газу, від цін на кіловати. Його тепло до калорифера не втиснеш.
Від більш нагрітого тіла до менш воно не тече всупереч законам термодинаміки.
Без нього зимно у найтеплішій хаті з найсучаснішими радіаторами. Без нього порожньо і пусто.
І навіть не росте капуста і морква з бурячком, коли нема любові в серці, в пучках і очах...
P.S.
Бережи тепло, скільки можеш!