Гостює осінь
в моєму домі,
пожовкле листя
не зігріває.
В холоднім чаї
печаль не тоне.
А в мене й досі
тебе немає.
Ти десь далеко,
мов тінь, мов привид.
Ти, наче вітер,
ледь-ледь відчутний.
Повір, я завжди
знайду той привід,
щоб хоч на хвильку
тебе почути.
Гостює осінь
в моїй оселі,
не зігріває
пожовкле листя.
Тепер дні тоскні
і невеселі.
Бо замерзаю
у ріднім місті.
Життя застигло,
мов кадр з фільму.
Тебе немає
у мене досі.
Візьми до себе,
мій ненадійний.
Бо в моїй хаті
гостює осінь.