На Землю я прийшла із потойбіччя –
Збиралась лиш на хвильку зазирнути…
Вже зморшками пооране обличчя…
Змогла миттєвість в річку розтягнути…
Вже чоловік і син пішли додому,
А я услід їм з тугою дивлюся,
Сама тут задля чогось ворушуся,
Затримавшись на березі чужому…
Бо в мене є тут доня і онуки –
А,може, в їх очах чогось я варта?
Чи, може, це мої старечі жарти?
…Ховаю від людей тремтячі руки…
Бог дарував життя земне людині,
Щоб ми чомусь навчились тут новому,
Тому й долаю тугу тут і втому,
З довірою дивлюсь у небо синє,
Затримавшись на березі чужому…
27.10.12