той що не має мекки єрусалиму
падаю в нього як яблука в осінь падаю
тіло важке набите свинцевою зрадою
той що по ньому в кнайпах благаю полину
той що мене в порошок у мачинку в дівчинку
з ним я мала я місце для губ для дотиків
той що по ньому балкани із антибіотиків
після його колін я боюсь на стільчику
той що мене від мене забрав без викрадень
я неприборкана дика в ногах лежала би
їла з його руки і була б вокзалами
потяг без нього був би страшним як викидень