і кожне твоє привіт мене робить старшою
я певно одного дня під «привіт» посивію
ця осінь мені як вени здається синьою
вливала би їй корвалол годувала б спаржею
ми з нею на брудершафт і до бруду шастали
і львів нас тримав за коси аби не падали
шмагав нас дощами здавались мазохами садами
ми біль вичищали зубними м’ятнезними пастами
і з кожним твоїм привіт було бід із лібідо
і осінь мене термосила аж нігті гоцали
а на ніч вмикала платівки вкривала коцами
співала що ти не мі.. ти не мій.. ой, МІй РЕ ДО…