Думки розпадаються на тони, напівтони,
холодне повітря поглинає дикі звуки.
Голосіння перетворюється на стони,
і знову опускаються тонкі руки.
Втома охоплює сутулі плечі,
порожнеча заповнює біле тіло.
Стали пустими й тихими мої речі,
я більше не можу робити те, що раніше вміла.
Без тебе - моє життя як після кількох воєн -
спустошене й перетворене на пустелю.
У думках, у снах, у мріях моїх - нас двоє,
а насправді лежу одна і дивлюсь у стелю.
Без тебе - мої думки моєму ж серцю ворожі.
Не знаю, чи коли зможу оцю руйнацію зупинити.
І хоч ми з тобою такі далекі й такі несхожі,
я не перестану ніколи тебе любити.