у чорноті біди з-під льоду
собі ломлю всі кісточки
в твоїх промерзлих словесах
пірнаю повз хрещенську воду
не випірнаючи однак
в судомі промовляння слова
в судомі подиху - любов
а над - тече в небеснім вітрі
хвилюється в небеснім вітрі
небесне жито не моє
а я там - наймитом в обжинках
ступні встерняю в гопака
хміліє без вина душа
і відпуска сльозу криваву серце
і на стернині спису
чвертинки долі відбива