Ми відшукались у раптовості метро,
Віконця шибка блиснула в минуле…
Жахнулась: як все відійшло давно, –
Пекло нестерпно і … забулось.
Я стала доросла, мудріша,
І звичайнісінька теж, –
Не хочу тепер, як колись,
Божевільно кохати,
Не хочу втрачати
Усталеність прийнятих меж,
Не можу шалено і спрагло
Тебе цілувати…
Хтось бігма подумає:
От і скінчилось буття,
І хазяйнує з буденністю днина, –
А, може, це сходинка
В те, непрожите, життя,
І ти там на мене чекаєш –
єдиний….