Квіти німіють в присмерку,
Втрачають свідомість джмелі…
Думи про Вас – із присмаком
Дому, яблук, землі.
П’ю ніч – молоко з-під місяця…
Ну звідки ця дика млість?
Мій сон із орбіти зміститься
В пробудженні передмість.
І день загуде-забрязкає,
Змарніють ескізи сну…
Думи про Вас казкою
З лагідних слів загорну.