Моя знедолена Вкраїно!
Що залишилося тепер від тебе?
Молюся, ненько, на колінах
А серце кровоточить поміж ребер
Моя знедолена Вкраїно!
Кобзар, лляна сорочка-вишиванка...
Ти промовляєш: не загину
Але і досі полонена бранка!
Життя плюндрує без упину,
Сміються безсоромні, бо байдужі!
Моя знедолена Вкраїно,
Коли ж ти, рідна, встигла занедужать?!