Поєтичний переклад з російської:http://stihi.ru/2012/10/28/1187
Осінь знов складає пазли
з листя, що жбурляє вітер...
Недоладний нині вечір,
зірки в очі – всі одразу,
і збирає місяць віче –
рішення усі про зливи,
з віршами і мокрим снігом,
що течуть невибагливо...
І зміта це чтиво двірник,
папірців рухливу зграю,
ставиться до них з презирством –
і птахами відлітають...
Знов шарудять невгамовно,
і в калюж обіймах срібних,
кришивом рудим і дрібним,
так покірно, мовчки, мокнуть...
Осінь... ми складемо пазли
із квитків, що на літвечір,
таємниць, що в світі безмір...
Вітер, нетривкий до сказу,
переплутав довгі пасма
із вогких волосся й віття,
із світанків, шо невмиті,
нескінченних негараздів...
Ми зберемося серйозно
по любов, як по ожину,
в кошики складем жарини
переплетених курйозів...
Слів для виправдань немає...
Листю в золоті і сріблі
вже нічого не потрібно –
по-осінньому дрімає...
Жовтень вже до слів байдужий,
листопад до них суворий...
не допомогти недужним,
мружаться короткозоро...