О, не сумуй чужа красива юнко,
я і собі урочу не сумуй -
у душах нам зачалися обжинки
а косарі врожаї не зберуть
та хай їм, безврожаїстим ведеться
без наших обжинкових ще сердець
у половецькі лови їм грядеться
а нами колоски складать навхрест
не лунь, бо біль тобі встромили
стожалим язиком скочівлених небес
нам із роси й води і з Дива стане сили
і новістю озим'я оживеш