Клич трубный журавлей печален очень,
То их отлёта голубой ноктюрн…
Вновь струны дождика натягивает осень,
Коснётся ива пальчиком тех струн.
Грустна арфистка – ивовые руки!-
По плечи вся окутана в туман.
Сыграй любви мелодию, в разлуке
Без этих звуков холодно словам.
Сыграй ты мне осенний плач калины,
Сыграй всё то, о чём ни попрошу.
Я не скрипичный ключ, а журавлиный
Тебе над полем в небе напишу.
Оригинал
Ті журавлі, і їх печальні сурми…
Тих відлітань сюїта голуба…
Натягне дощ свої осінні струни,
Торкне ті струни пальчиком верба.
Сумна арфістко – рученьки вербові! –
По самі плечі вкутана в туман.
Зіграй мені мелодію любові,
Ту, без котрої холодно словам.
Зіграй мені осінній плач калини.
Зіграй усе, що я тебе прошу.
Я не скрипковий ключ, а журавлиний
Тобі над полем в небі напишу.